💞 Подбаймо про стан дитини та свій стан

Релаксація для дітей ЛИМОН. Знімаємо стрес. 

Без сумніву, дітей треба розвивати! Однак не менш важливо дбати про їхнє здоров'я, зокрема про психологічне здоров'я. Коротка релаксація допоможе дитині відновити сили на шляху розвитку та здобуття знань!

Вправа на розвиток вміння дитини виражати емоції

Роздивіться з дитиною малюнок. Попросіть дитину: 

- описати бджіл та їх емоції; 

- назвати емоції;

- придумати ситуації, які могли б у бджіл викликати такі емоції;

- придумати ситуації, коли дитина мала подібні емоції.

Зверніть увагу на ситуації, які викликають в дітей пригнічені чи негативні емоції. Опрацюйте ці емоції іншими техніками.

Ваша дитина б'ється? Поради від психолога

Знайомство з емоціями для найменших 🤓

Якщо ваша дитина погано спить

🌙

Коли діти бояться, вони хочуть, щоб з ними поряд був хтось рідний і безпечний. Вони починають хвилюватися, коли вас немає поруч. Якщо під час катастрофи вам довелося розлучитися, то необхідність засинати на самоті нагадує дитині про ті часи.

Час перед сном – це час спогадів, адже ми нічим іншим не зайняті. Дітям часто сниться те, що їх лякає, тому сама перспектива йти у ліжко може бути страшною. 

Зрозумійте, що дитина створює такі “проблеми” ненавмисно.

Якщо це можливо, дозволяйте дитині спати поруч з вами. Однак поясніть, що це – лише тимчасове явище (звісно, якщо ви практикуєте спільний сон, то пропустіть таке пояснення). 👨‍👩‍👧‍👦

Вигадайте “ритуал” відходу до сну: казка, молитва, обійми тощо. Розкажіть дитині, що такий порядок виконуватиметься щодня, і дитина знатиме, чого чекати.

Обійміть дитину і скажіть, що вона у цілковитій безпеці, що ви поряд і нікуди не зникнете. 

Це може зайняти деякий час, але чим безпечніше почувається дитина, тим краще вона спатиме.

Основні причини, чому дитина може сказати неправду

1. Одна з головних причин брехні у будь-якому віці – страх. Дитина бреше, бо боїться, що її покарають. Малята легко зізнаються у провинах, поки їх за ці провини не починають карати. Якщо малюк мовчить у відповідь грізне запитання батька: «Це ти зробив?», отже, досвід покарання в нього вже є. Це мовчання – по суті перша в житті брехня. Придумати історію на своє виправдання малюк ще не може, залишається тільки мовчати або плакати, або заперечувати очевидне. Така поведінка дитини може бути пов'язана з тим, що батьки бувають надто жорстокими чи непослідовними у своїй поведінці. Дитина може бути занадто складною, щоб відповідати їхнім очікуванням, а батьки можуть бути не здатні приймати дитину такою, якою вона є. Тоді дитина змушена вдаватися до брехні заради самозбереження. Така брехня може призвести до того, що між вами та дитиною йде довіра, тому що вона вас боїться і не може сказати правду.

2. Дитячий обман може бути спровокований великою кількістю заборон. Якщо дорослі постійно твердять «не можна», тоді, важко переносячи безліч заборон і спокус, дитина йде на хитрість. Так маленький обман стає способом отримати те, про що він мріє, що неможливо добути іншим шляхом, або цей шлях поки що не зрозумілий.

3. Ще однією важливою причиною може бути бажання досягти любові та похвали. Дитина починає хвалитися неіснуючими успіхами, прибріхує, прикрашає вже існуючі, щоб домогтися заохочення батьків. Зазвичай батьки таких дітей вимагають від дитини надто багато.

4. Обман може бути пов'язаний з бажанням самоствердитись, виглядати в очах дорослих чи дітей незвичайним. У відповідь на успіхи однолітків дитина може розповісти про свої вигадані подвиги, багатство батьків і т. д. (що може бути ознакою зниженої самооцінки). Дослідження показали, що діти з неблагополучних сімей брешуть частіше. Їм об'єктивно важче змагатися з однолітками у навчанні, наявності іграшок, цікавому дозвіллі, і вони підтримують свій статус брехнею. 

5. Спонукати до обману може і зачеплене самолюбство. Наприклад, якщо дитина не може відповісти своїм кривдникам, вона може почати вигадувати історії, в яких виглядає героєм. Такі історії мають психотерапевтичний ефект і допомагають малюкові впоратися з дійсністю.

6. Дуже часто причиною дитячої брехні стає занадто гаряче бажання дорослих виховати ввічливу, добру, інтелігентну людину. Виключно з найкращих намірів батьки вчать дитину приховувати свої емоції, не дозволяють їй говорити про свої негативні почуття. Наприклад, коли дитина каже, що не любить брата, вона чує: «Не можна так казати!»

7. Причиною дитячої брехні може бути приклад дорослих, коли дитина стикається з тим, що слова не завжди відповідають вчинкам, а обіцянки дуже швидко забуваються. День, коли дитина виявить, що його дурили, стане крахом батьківського авторитету. З цього дня він внутрішньо дозволить собі так само чинити і з дорослими. Пам'ятайте, наслідування є одним із найважливіших способів навчання дитини, а батьки – головний зразок для наслідування.

8. Діти можуть брехати, щоб захистити чи не образити товариша, що називається «брехня-спасіння».

9. Діти можуть брехати просто на зло. Діти чудово усвідомлюють, що брехня дратує дорослих, і часом саме цього і домагаються – хочуть розсердити батьків, навіть якщо їх покарають.

❗️Поведінка, орієнтована на пошук уваги

Як випливає з самого терміну, така поведінка спостерігається тоді, коли дитина намагається задовольнити потребу у додатковій увазі. 

Навіть, якщо на Вашу думку, дитина отримує достатньо уваги, вона може прагнути отримати ще більше. Іноді задовольнити цю потребу повністю не можливо, яких би заходів Ви не вживали. 

Причини такої гострої потреби в увазі можуть бути різні, в т.ч. і гостра стресова ситуація, відчуття страху та інше.

Діти, які шукають уваги, можуть демонструвати 2 моделі поведінки: активну і пасивну.

Активна: діти можуть битися, викрикувати, перебивати, шуміти і таке подібне.

Пасивна: такі діти рідко порушують дисципліну, натомість вони виконують прохання дуже повільно або ніби зовсім не чують, коли до них звертаються, часто помиляються, демонструють розгубленість тощо.

У обох цих варіантах діти прагнуть отримати позитивну увагу. Але негативна увага для них є бажанішим результатом, ніж взагалі ніякої уваги.

Якщо Ви маєте справу з такою дитиною, будьте терплячими.

Винагороджуйте увагою прояви належної поведінки! 

Навчайте дітей комунікативних навичок. 

Якщо Ваша дитина перебуває у стресовому стані, щоденно працюйте над тим, щоб знизити рівень стресу.

❗️Поведінка уникання невдачі

Коли причина небажаної поведінки дітей зумовлена спробами уникнути невдачі, дитина схильна самоусуватися з ігрової та навчальної діяльності, щоб не отримати можливого поганого результату. 

Часто такі діти демонструють низьку самооцінку та невпевненість у собі. Ви можете помітити, що така дитина зволікає з виконанням завдань, намагається уникати діяльності, результати якої зазвичай оцінюються, не завершує розпочате, жаліється на головний біль або інші перешкоди, які їй завадили тощо.

Батькам доцільно докласти зусиль, щоб підвищити впевненість у своїх силах у такої дитини.

Хвалити за кожну вдалу спробу. Якщо бажаного результату немає, то можна зосередитись на старанні та тих зусиллях, які доклала дитина.

Створювати ситуації, в яких дитина гарантовано матиме успіх та відчуватиме себе успішною.

Уникати неконструктивної критики та обговорень невдач дитини (особливо, якщо дитина чує такі розмови).

Заохочувати дитину до саморефлексії своїх успіхів.

Батьки, дуже важливо, щоб ви самі вірили у своїх дітей! Бо вони це відчувають.

Рекомендації батькам для підвищення рівня готовності дитини до навчання в школі

Ваша дитина скоро піде до школи. Здається, нещодавно ви мріяли про той час, коли вона стане школярем, бо це свідчитиме про перші самостійно зроблені кроки.

У цей період батьки найбільше стурбовані тим, чи зможе навчатися їхня дитина, чи буде цей етап для сім’ї радісним, чи зможуть подолати труднощі. Все це залежить від підготовки дитини та сім’ї, в якій вона виховується, до нових умов. Тому психологи на перший план ставлять психологічну готовність дитини до навчання у школі.

Готовність до школи (шкільна зрілість) – це індивідуальний рівень розвитку дитини на початок шкільного навчання. Саме від його рівня залежить адаптація та успішність дитини у школі.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:

• інтелектуальний: знання про навколишній світ, явища природи, людей та себе;

• емоційний: вміння тривалий час виконувати не дуже привабливу роботу;

• соціальний: потреба у спілкуванні з однолітками та дорослими, вміння підпорядковувати свою поведінку правилам даної групи.

Дуже часто дорослі запитують: «Хто має готувати дитину до школи: батьки, сім`я чи вихователі дитячого садочка?». Досвід показує, що ніякий найкращий дитячий заклад не може повністю замінити сім`ю, сімейне виховання. У дитячому садочку дітям прищеплюють корисні навички, але якщо заняттями дитини не цікавляться батьки, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі.

Дуже важливо, щоб батьки запитували свою дитину, які почуття її переповнюють, що вона відчуває, коли думає про школу? Можливо, це радість бажання знайти нових друзів, а може, це страх перед невідомим, невпевненість у власних силах, сум через прощання із дитячими забавками чи іграми? Намагайтеся постійно відчувати стан дитини, бо від того, з яким настроєм вона переступить шкільний поріг буде залежати її здатність пристосуватися до шкільного життя.

Діти пізнають навколишній світ за допомогою емоцій. Вони сприймають тільки те, що є приємним, цікавим, захоплюючим, веселим та новим. Для дорослих має цінність будь-яка інформація, а для дітей – тільки позитивно забарвлена. Тому однією з важливих передумов успішної адаптації до школи є заохочення дитини до навчання в ній.

Практичними психологами дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів міста впродовж червня 2015 року було проведено психодіагностичне обстеження готовності майбутніх першокласників до навчання у школі. Аналіз результатів свідчить, що із 647 респондентів високий рівень інтелектуальної готовності показали – 27 % дітей, достатній рівень – 20%, середній рівень – 38% дітей, низький рівень – 13% і не готові до школи – 2% дітей.

Діти, у яких високий рівень готовності, – готові до навчання в школі.

Дошкільники із достатнім рівнем готовності дещо слабше психологічно та інтелектуально готові до навчання в школі, ніж ті діти, які отримали високі показники, проте їхні результати відповідають віковим нормам.

Майбутні першокласники із середніми показниками не на належному рівні підготовлені до нових умов. За відповідної організації співпраці із цими дітьми, в період до першого вересня, забезпечуючи адекватну турботу і встановлюючи позитивну атмосферу співпраці, дорослі допоможуть дітям вирішити завдання розвитку відповідно до їх вікових особливостей.

Практика свідчить, що низький рівень готовності до школи чи її відсутність може стати причиною появи тривожності у дитини, хронічної втомлюваності, формування заниженої самооцінки, загальної неуспішності, а також – причиною неврозів.

Рекомендації батькам для підвищення рівня готовності дитини до навчання в школі:

1. Радійте Вашій дитині!

2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви – зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.

4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім’єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.

7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства – вміння слухати, бачити, відчувати.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.

9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра – це провідна діяльність дошкільника. Л.С.Виготський відзначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте над розвитком пам’яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.

12. Запровадьте в сім’ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання (обов’язково всі члени родини).

13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

Дихальні техніки для поняття стресу та панічних атак

1. Глибоке та повне дихання.

Вдихаємо носом, видимо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим за вдих. Виявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видимо довго та повно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо, вправу потрібно робити мінімум 3 хвилини.

2. Запах квітів. Запропонуйте дитині уявити, що вона відчуває запах квітки, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку.

3. Маленький зайчик. Мов зайчик, який стрибає в саду та нюхає все довкола, запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

4. Модифіковане дихання Лева. Виконуючи цю вправу, скажіть дитині, щоб вона уявила, що вона лев. Видихніть все повітря через широко розкритий рот. Запропонуйте дитині сісти зручно на підлогу або на стілець та вдихнути повітря через ніс, відкрити рот якнайширше і видихнути зі звуком «А-а-а». Вправа повторюється кілька разів.

5. Зігріємо метелика. Покажіть на долоні явного метелика, розкажіть, що він замерз і не може злетіти. Запропонуйте зігріти його своїм подихом. Діти складають долоньки разом, уявивши на своїх долонях метелика, і дихають на долоні (дихальна вправа: відкрити рота і вимовити тривалий звук «А»). Метелик зігрівся і його треба здути з долоні. Діти зробити глибокий вдих через ніс і видих через рот (на видиху треба витягнути губи трубочкою, вимовити довгий звук «У»).

6. Вправа «Чарівна повітряна кулька». Давайте разом почаклуємо і повертаємося на повітряні кульки. Кожен скаже мені, якого кольору він/вона хоче бути. Тепер лягайте на підлогу. Зараз ви ненадуті кульки, ви зовсім без повітря (розслаблені). Я пропоную вам під час надування змінювати свою форму і ставати все більш схожими на надуті повітряні кульки. Розпочинаємо: я легенько дую на вас, а ви відразу стаєте більшими і красивішими. (Потрібно дунути із гучним звуком, щоб діти почули. Вони мають трохи підвестися або підняти якусь частину тіла та голосно видихнути). Намагайтеся залишитися в цьому місці, доки я не наповнюю вас новим порцією повітря. Я ще подую, щоб стати більше (голосно видихніть). Зберігайте і цю нову форму, доки я не подую ще раз і вас трохи збільшу (снову видихніть). Зараз я подую останній раз, а ви станьте прямо (голосно видихніть). Тепер ви – великі кулі. Намагайтеся зберегти свою форму, не рухайтесь. Комусь потрібне ще повітря? Я обходиму вас і наповнюю ваші руки додатковим повітрям, доки не побачу красиві, тугі кулі. (Обійдіть дітей) словами: «І тобі я ще даю повітря, і тобі…»). А тепер можемо зменшити кульки. Слухайте шум повітря, що виходить з кульки. Коли чуєте цей звук, станьте трохи менше. Якщо звук припиниться, замріть і не рухайтеся. (Видавайте легке «пссс…», щоб діти зрозуміли, що з ними виходити повітря). Потім знову «пссс…» – тепер ви ще трохи менше, «пссс…» – тепер ви ще трохи менші, «пссс…» – тепер ви ще трохи менші... Тепер лягайте на підлогу. У вас більше не залишилося повітря. Я підійду до кожен із вас і перевірку, чи справді все повітря з вас вийшло. Пройдіть від дитини до дитини, і якщо ви бачите, що у когось залишилися напруженими плечи або колина, зверніться до неї: «Я допоможу тобі випустити звідси повітря, щоб ти зміг/змогла лежати на підлозі більш розслаблено та легко». (Ніжно торкніться потрібної частини його тіла, вимовляючи «пссс…»).

ВДИХ-ВИДИХ

Картки для дихальних практик стабілізації

Дихання – це дія, яку люди недостатньо коли усвідомлюють. Однак цей важливий процес дозволяє неабияк впливати на фізичний та душевний стан. За допомогою дихальних практик ми можемо заспокоїтися, узяти під контроль тривоги та проявити стрес.

Практичні ці вправи з дітьми, дорослим важливо пам’ятати: до півріччя всі процеси – «тілесні». Тобто діти думають, рухаючись. Концентрація уваги, уміння зосередитися на явному об'єкті поки що напрацьовуються. А ще вони не автоматизували лічбу, тож практики, в яких дитина має рахувати секунди тривання вдиху й видиху, можуть бути менш продуктивними, ніж хотілося б, відтак таких вправ тут немає. 

Слід також мати на увазі, що діти й дорослі, які зазнали травма- тичного досвіду чи переживають стрес, можуть мати проблеми з концентрацією уваги та зосередженням.

Практики уважності, майндфулнес та дихальні мають бути мак- симально наочними, тілесними, закріпленими в рухах. Так дитині буде легше привчатися до них та використовувати надалі.

Коли дитина одночасно робить дихальну практику, торкається паперу чи столу, коли пальчик відчуває стійку поверхню, око стежить за рухом, рух пов’язаний із кордонами малюнка, це одночас- но задіює низку процесів, які допомагають стабілізуватися.

Правила використання карток простих: розвиваємо рух пальцем контурами зображень , починаючи зі спеціальної позначки, і далі – за стрілками. Стрілки, що позначають вдих і видих, позначені кольорами. У кожній вправі – акцент на видиху, Зверніть увагу на довгу стрілку.

Зауважте дитину, що дихальну практику можна робити, використо- вуючи будь- що в полі зору. Наприклад, із вдихом та видихом можна вже не пальчиком, а поглядом «обвести» раму вікна, двері, дерево.

Теми малюнків навмисне дібрано ті, що є відомими й водночас універсальними для дітей.

Картки можна використовувати від 3-х років і до будь- якого віку.

Вони можуть бути корисними батькам, вихователям, учителям, психологам, корекційним педагогам. Застосовувати можна в школі на перервах чи уроках, у дитячих садках, на поняттях із регуляцією емоцій, навіть у шелтерах. Щоб почати практику, можна брати будь-яку проблему випадковим чином чи вибрати певну за бажанням.

ІНСТРУКЦІЯ ДО КАРТОК

Постав  палець  на  позначку  спочатку:

Проведіть  пальцем  по  лінії  стрілки.

Якщо вона зелена – роби повільний вдих. Синя – роби повний видих.

Довга лінія стрілки показує, що вдих чи видих слід зробити тривалишим.

Зроби 2-3  таких кола  дихання.

Повністю обвівши проблему, зроби рухи пальцями, наче трушуєш воду.

Якщо хочеш, переходь до наступної картки.

Мотиваційна готовність дітей до навчання в школі

У статті розкрито актуальність питання мотиваційної готовності дітей до навчання в школі. Визначено суть поняття «готовність до школи». Визначено провідну роль мотиваційної готовності, яка є визначальною в успішному навчанні і адаптації дитини до школи. Проаналізовано психологопедагогічні дослідження із зазначеної проблематики. Охарактеризовано психологічні особливості формування мотиваційної готовності дітей до шкільного навчання, виділено структуру мотивів, наведена коротка характеристика та визначено роль мотивів у формуванні готовності дітей до школи.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

ВІД «А» ДО «Я»

ПОРАДНИК ДЛЯ ПЕДАГОГІВ І БАТЬКІВ

Мета посібника – відповісти на основні запитання про впровадження інклюзивної освіти в навчальних закладах системи дошкільної та загальної середньої освіти, які найчастіше виникають у педагогів і батьків.

Посібник створено у формі запитань і відповідей. Відповіді на запитання містять посилання на основні законодавчі та нормативно-правові документи, інші літературні джерела, а також коментарі, які можуть не співпадати із зазначеними першоджерелами.

Булінг в дитячому садку —

міф чи реальність 

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших.

Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?

Види булінгу в дитсадку

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний фізичний.

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

-       педагог або помічник вихователя:

         – зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі

         – ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки

         – глузує із зовнішнього вигляду дитини

         – образливо висловлюється про дитину чи її батьків

         – проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини

- батьки або члени сім’ї:

         – б'ють та ображають дитину вдома

         – принижують дитину у присутності інших дітей

         – проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини

         – ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично.

Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

  - вдома:

          – не хоче одягатися вранці

          – шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка

          – просить батьків забрати її із дитячого садка раніше

          – плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт

          – не контактує з однолітками у дворі

          – грає наодинці в парку

  - в дитячому садку:

         – не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо

         – усамітнюється при будь-якій нагоді

         – часто губить свої іграшки або речі

         – бруднить чи псує одяг

         – грає поламаними іграшками

         – відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі

         – не має друзів у групі.

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/news/5508-rekomendats-shchodo-organzats-protiepdemchnih-zahodv-u-zdo-na-perod-karantinu

Витяг з Закону України щодо протидії булінгу

Адміністративні стягнення за булінг

нмдг — неоподатковуваний мінімум доходів громадян (= 17 грн)

Зауважте!

Відповідальність нестиме також керівник закладу освіти, який не повідомить поліцію про випадки булінгу:

·         штраф 50–100 нмдг

·         або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 12% заробітку.

Учасники освітнього процесу

Що робити з дітьми під час карантину: ресурси і поради

ЯК ПЕРЕЖИТИ КАРАНТИН І ЗАЛИШИТИСЬ СПОКІЙНИМИ

Паніка – психічний стан людей — несвідомий, нестримний страх, викликаний небезпекою, що охоплює людину. Вірус – це загроза, і в умовах нестабільності, у тривозі за своє життя і здоров’я близьких, не рідко ми втрачаємо критичне мислення і впадаємо в панічні стани.

Що можна зробити, щоб уберегти себе та корисно і безпечно провести час вдома з дітьми, в умовах ізоляції у зв’язку із загрозою розповсюдження короновірусу?

Ось декілька порад.

1. Обмежте контакти з людьми в соцмережах, від яких ви отримуєте інформацію про карантин, його перебіг, актуальний стан. Оберіть для себе декілька авторитетних осіб чи джерел, від яких іде суха, фактична інформація без зайвого аналізу ситуації та особистісних оціночних суджень.

2. Відслідковуйте свої почуття. Коли діти і батьки знаходяться в обмеженому просторі досить довгий час, закономірно, що виникає дуже багато різноманітних ситуацій, на які ми так чи інакше реагуємо. Дуже важливо в цей момент зрозуміти які саме у вас почуття – страх, злість, тривога, лють, роздратування чи яке-небудь інше, і відчути, що саме їх викликало. Оскільки, може відбутись підміна почуттів, коли, наприклад, ви можете злитись на підвищення курсу валют і через це сильно накричати на дитину за розлитий чай. Намайгайтесь розмежовувати, які саме почуття і до кого чи чого, ви відчуваєте. Краще обговорити з дітьми почуття допоможуть такі книги: “Велика книга почуттів”, “Книга Від…до. Почуття: від суму до радості”, “Безліч емоцій. Що означає кожна?” та ігри: емоційний кубик, емоції на магнітах, меморі емоціїї, гра-розвивайка Емоції.

3. Не замовчуйте власні переживання стосовно карантину. Діти все відчувають, вони розуміють, що є певне напруження і батьки стривожені. Необхідно спокійно пояснити дітям ситуацію простою та зрозумілою мовою, без зайвої паніки сказати про свої відчуття занепокоєння та тривоги і розповісти про елементарні правила особистої гігієни, які можуть захистити від вірусів (регулярно мити руки, не брати нічого брудного до рота, зайвий раз не цілуватися і не обійматися…). Для маленьких дітей ці правила можна перетворити на гру.

4. Утворіть ритуали. Ізоляція – це свого роду криза, це зміна стабільності і звичайного режиму. Завдання для батьків в цей час організувати нові ритуали, які забезпечать стабільність дітям. Це можуть бути: фізична зарядка в певний час, телефонні та відео дзвінки з рідними, спільне приготування їжі, ігрові турніри з різноманітних настільних чи активних ігор.

5. Організуйте дітям ігрову діяльність. Під час карантину можна пограти в різні навчальні ігри або розважальні.

Ігри, щоб не забути букви та цифри – Твінс АБЦ, гра Грайливі сови, гра з маркером Жирафчик, дошка-вкладка «Цифри», дерев’яна іграшка половинки «Рахуємо до 10», дошка-вкладка Алфавіт, Математична пробірка, Гра для вивчення таблички множення “Спіймай горобця”.

Настільні ігри на розвиток мислення – Кольорики, різноманітні пазли, головоломки, магнітний танграм, математичний планшет, Кольорові жабенята, Шкарпетки рукавички, гра Ку-ку-рі-ку Будь першим, ігри меморі, Лимонади.

Розважальні ігри – магнітна гра “Торт”, гра настільна з липунами (Монстроманія), Сковорідки, Хто Я, Дженга, Мафія, Докумекай, Асоціації, Мімікю, Кривляки, Базікало (вірю-не вірю), гра Не прогав.

Ігри для найменших – Гра з мішечком «Звіробуc, ігри з прищепками, Комбінатор, Пазли-двійнята «Лічба», пальчиковий театр “Тваринки”, шнурівки, балансири, сортери, пазли-половинки, ігри на липучках, пірамідки, мозаїка, овочі та фрукти з полімерної глини, помпони, картки Домана, різноманітні сенсорні коробки.

Активні ігри – ходулі, м’ячики, фітболи, килимки з каменями, боулінг.

6. Створіть резервний список активностей та ігор з дітьми, в який можна глянути, коли буде здаватись, що зробили вже все що можливо.

7. Підтримуйте свій ресурс. Насправді батьки легко можуть взаємодіяти зі своїми дітьми, якщо мають на це ресурс і є наповнені. І тут головне зрозуміти, що в даний період ізоляції не всі ваші дії повинні мати якийсь сенс. В звичайному ритмі ми звикли ставити перед собою певні завдання, виконувати їх і від цього отримувати енергію. Наразі ситуація змінилась – необхідно навчитись отримувати задоволення від процесу, а не від результату. Дозвольте собі робити щось без конкретної цілі. Спробуйте зрозуміти, що підходить більше для вас – перегляд фільмів, рукоділля, читання книг, онлайн-навчання, спорт вдома.

Ще один важливий момент стосовно внутрішнього ресурсу – не плануйте далеко наперед. Оскільки ситуація не зовсім стабільна, не ставте конкретних планів, щоб не розчаровуватися у випадку іх нереалізації.

Здоров’я всім і пам’ятайте – карантин скоро скінчиться!

Коронавірус: рекомендації педагога-психолога як поводитися батькам під час карантину

На час карантину, батьки стають для дітей вчителями, вихователями, лікарями і друзями, тож багатьох цікавить питання як поєднати в собі ці всі ролі та знайти вільний час для себе.

Як не втратити контроль над дітьми під час карантину?

Під час карантину, оголюються всі ваші проблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

Чим зайняти дітей, щоб знайти вільний час для себе?

Діти займають себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками.

Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає.

“Я дуже рекомендую батькам спробувати пожити 2 тижні без мультиків. Дитина стане значно спокійнішою і навчиться розважати себе сама”, - зауважила Марія Сичинська.

Як компенсувати дітям брак прогулянок?

Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки.

Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.

Що не потрібно робити батькам під час карантину?

Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.

Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.

Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д.

Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус?

Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.

Малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, інакше буде складно: “Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі одягнемо маску. Дивись, які ми схожі!” або “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим” - найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом.